Владислав Мікша: З вершини гори відчувається абсолютна свобода

До дня Незалежності України, токмачани Владислав Мікша та Юрій Волкогонов встановили прапор Токмака на вершині гори Арарат, завершивши нелегке сходження. Наш прапор замайорів на висоті 5165 метрів над рівнем моря! А два роки тому в 2018, завдяки Владиславу, стяг Токмака був встановлений на вершині гори Казбек. Ця новина була освітлена місцевими ЗМІ, викликавши багато позитивних відгуків. Коли альпіністи повернулися, та відпочили, мені вдалося поспілкуватися з Владиславом, поставивши йому ряд запитань.

  • Владиславе, що спонукає вас ризикувати життям, піднімаючись до гірських вершин?
  • Для мене все починається з ідеї, яку хочу втілити в життя. Далі ставлю ціль. Все просто.  Кожного разу хочеться досягти більшого, ніж ти зробив раніше. З вершини гори відчувається абсолютна свобода. Кожне сходження – це певна переоцінка цінностей, перевірка на міцність. Там приходить розуміння як і куди рухатися далі.
  • “Рухатися далі”, це у якій сфері? Особисте життя, бізнес, депутатська робота, чи громадська діяльність? Ми знаємо вас, як надзвичайно активну людину!
  • Рухатися треба в усіх сферах! (сміється) Зупинка означає відкат назад. Хоча, деяку громадську активність все ж таки довелося поставити на паузу, сподіваюсь, що ненадовго. Причина частково у “коронавірусній кризі”, частково через близькість місцевих виборів.
  • Ну, про вірус зрозуміло, а вибори тут до чого? Всі знають, що з їх наближенням у учасників процессу навпаки прокидається нездоланне бажання фарбувати під’їзди, вкручувати лампи, ремонтувати лавки, тощо?
  • У тому і справа!  Передвиборча показуха суперечить моїм цінностям. Ми з партнерами по громадській роботі працювали не під вибори, а для себе самих! Передвиборчі “подарунки” налаштовують людей на безініціативність, заводять в «режим очікування». Коли люди самі прибирають захаращений парк, майструють для дітей майданчик та інше – вони беруть відповідальність за своє життя та життя міста на себе. Це виховує справжніх господарів своєї землі. Особливо це важливо в вихованні молоді. Але справжні позитивні зрушення можливі лише за повного сприяння місцевої влади.
  • Владиславе, ми знаємо вас, як засновника, та керівника Центру Розвитку та Підтримки Молодіжних Ініціатив. Як на ваш погляд підлітки можуть впливати на  місцеве громадське середовище, адже вони рік-два і виїжджають на навчання?
  • Допомагаючи літнім людям, ми вчимося повазі, а навчаючи активній громадській роботі молодь – ми будуємо своє майбутнє! Звичайно, діти покидають Токмак, але питання у тому, чи захочуть вони до нього повернутися. Яким буде наше місто? Депресивним, чи прогресивним? Робота з молоддю не дає миттєвих результатів, але дає нам надію. Колись я обрав такий шлях: занурюватися у життя дітей, у їхні проблеми та сподівання. Ним і йду. Але звичайно, набагато легше лише фотографуватися на шкільних лінійках.
  • Ініціатива з облаштування парку між вулицями Володимирська та Паркова, як на мене дала несподівано вибуховий результат: дитячий майданчик, фестивалі та концерти, показ кіно та мультиків і навіть поява творчого об’єднання! Як так вийшло?
  • Це дійсно феномен! Запустився ефект синергії, коли зусилля окремих людей, які почали діяти разом, суттєво переважили окремі спроби. Поясню, як сам розумію: користі від клавіатури, системного блока, чи дисплею майже немає, доки їх не з’єднати разом. А разом – це потужний комп’ютер! Так вийшло і з колишнім “чапаєвським” парком. До речі, карантинні обмеження не дозволяють масові зібрання, але там майже готова сцена для концертів просто неба, яку ми плануємо найближчим часом закінчити. Так, що все ще попереду!
  • Тобто секрет у тому, що люди об’єднались, заради спільної мети?
  • Саме так! У наші непрості часи, коли людей, практично стравлюють одне з одним, коли політичні партії примушують своїх прихильників, через ЗМІ, інтернет займати непримириму позицію, нам як повітря потрібна консолідація. Не заради партійних інтересів, а заради нашого міста, нашої країни. 
  • Дякую за розмову! Бажаю нових вершин!

Андрій Середа